Що впливає на формування характеру дитини

Время прочтения: 5 минут
402
9
Logo
Що впливає на формування характеру  дитини - Воспитание, Нормы развития, Развитие навыков, Поведение

Вивченням процесу формування характеру в дітей займалися найвідоміші психологи, фізіологи та педагоги. 3. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер, А. Бек, Н. Лоський, П. Лесгафт, А. Нечаєв та ін описували різні чинники, які впливали на цей процес. Проте всі теоретичні побудови зводяться до того, що характер дитини визначають три основні компоненти — спадковість, темперамент і середовище, в якому вона росте.

У нашій статті ми розглянемо кожен із них, а також розберемося з участю інших важливих чинників — виховання, режиму дня та спорту. Поїхали!

Чи можна успадкувати характер

Сучасні дослідження в галузі генетики неодноразово спростовували міф про те, що можна успадкувати від батьків. Проте деякі риси особистості людини асоційовані з його геномом. Наприклад, діти можуть успадковувати батьківську товариськість, любов до певних видів діяльності (наприклад, подорожувати чи рибалити), дратівливість і навіть політичні уподобання.

Але тут вже виникає питання: що більшою мірою впливає на формування характеру дитини — генетика чи виховання? Примітно, що в кожному аспекті особистості є й те й інше. Однак якщо виховання здатне відокремлено сформувати якусь межу характеру, то генетика «працює» лише у зв’язку з вихованням.

У 2010 році вчені досліджували «ген альтруїзму» OXTR, а точніше, сукупність його варіантів. Люди, які були носіями двох варіантів, мали   рису скаржитися оточенню на свої проблеми. Носії третього варіанта більше тримали свої проблеми в собі, але при цьому могли й поскаржитися на життя, якщо ситуація сприяла одкровенням. Грубо кажучи, ген OXTR визначає схильність людини до ниття. А чи виявить він цю схильність, залежить від соціального середовища.

До речі, виховання може цілком не містити генетики в частині формування характеристик особистості. Може й посилювати їх, і видозмінювати. Тому грішити на погану спадковість не варто. Навіть якщо вона є, корекція вихованням принесе свої плоди.

Ігри, в які ми граємо

Діти сприймають життя як якусь гру, і всі пізнавальні процеси в них нерозривно пов’язані з ігровою діяльністю. Саме тому передові педагогічні методики включають ігрові елементи в будь-який вид занять — навчання, творчість, розвиток.

Ігри, у які ми граємо, багато в чому визначають те, якими людьми ми стаємо. Гра не просто розвиває певні навички, а й закладає основи світовідчуття.

Поспостерігайте за дитиною:

  • Як вона поводиться в грі?
  • Вона організатор (лідер) чи рядовий учасник (виконавець)?
  • Як добре вона справляється із грою?
  • Як швидко вдається у правила?
  • Наскільки довго гра утримує її увагу?
  • Як дитина ставиться до своїх невдач під час гри?
  • Як ставиться до чужих невдач?

Вибір ігор та поведінка в них дадуть орієнтири, у якому руслі формується характер вашої дитини.

Чи можна успадкувати характер

Чи можна змінити характер дитини вихованням

Головні елементи виховання — це розвиток особистості, створення оптимальних умов для самовизначення дитини, соціалізація та упровадження моральних установок. У цьому серед цілей виховання немає зміни характеру дитини. Навпаки — треба дбайливо ставитися до особливостей особистості, адже якщо йти всупереч її інтересам, то можна значно загальмувати розвиток, нав’язати комплекси.

У процесі виховання батьки можуть помітити формування нових рис характеру дитини як позитивних, так і негативних. Перші відкривають їй нові обрії можливостей, другі ж ставлять перед батьками додаткові завдання. Що можна зробити з небажаними рисами характеру в дитини:

  • коригувати;
  • пом’якшувати;
  • компенсувати;
  • переводити в потрібне русло тощо.

Наприклад, уразливість треба не пригнічувати, а компенсувати розвитком дружності. Необов’язковість можна пом’якшити щедрістю. А запальність скоригувати техніками розслаблення та перемикання уваги.

Морально-етичні норми

Дитина переймає від дорослих не лише звички та моделі поведінки, а й базові цінності. Причому процес цей відбувається в будь-якому разі — незалежно від того, чи акцентуватимуть батьки увагу на культурно-духовних та моральних питаннях.

Норми моралі та етики діти вбирають у себе в фоновому режимі.

Ви можете 100 разів повторити дитині, що потрібно бути справедливим, але достатньо кількох разів саме вам вчинити несправедливо, як усі слова, сказані раніше, перестануть мати вагу.

Якщо ви дозволяєте собі підвищити голос на своїх батьків, а потім вчите дитину поважати старших, результату не буде. Якщо байдуже проходите повз голодне кошеня, а потім натхненно міркуєте про необхідність допомагати братам нашим меншим — дитина вам не повірить. Якщо обманюєте самі, а потім вимагаєте чесності, ви її не отримаєте.

Духовно-моральний аспект виховання впливає на становлення характеру дитини прямим чином, оскільки є основою формування найважливіших якостей особистості.

Чи можна змінити характер дитини вихованням

Зв’язок характеру та темпераменту

Багато людей порівнюють, а частіше плутають поняття «характер» та «темперамент». Відповідно до загальноприйнятого визначення, темперамент — це одна зі складових характеру. Це індивідуальний комплекс психодинамічних особливостей, що визначають поведінку людини.

Обидва ці поняття безпосередньо пов’язані з фізіологічними особливостями та емоційною сферою дитини. Але якщо візуалізувати їхню взаємодію, то це виглядатиме так:

Особливості нервової системи → Темперамент → Характер

Тобто первинний вплив на характер має саме фізіологія, але вона діє не безпосередньо, а через комплекс психічних властивостей.

Якщо поставити питання, до скількох років формується характер конкретної дитини, то спочатку потрібно зрозуміти, чи остаточно сформувався в неї темперамент.

Особливість взаємодії характеру та темпераменту

Такі риси характеру, як врівноваженість, інертність, рухливість та цікавість обумовлені саме темпераментом. Але тут важливо розуміти логіку взаємодії — якщо деякі особливості темпераменту визначають розвиток певних рис характеру, це означає, що діти з однаковим темпераментом матимуть схожі характери.

Дитина-холерик може бути як енергійним творцем, так і неврастенічним руйнівником.

Дитина-сангвінік може бути як допитливим оптимістом, так і лінивим «нехочухою».

Дитина-флегматик може бути як допитливим дослідником, так і повільним мовчуном.

Дитина-меланхолік може бути як тонким романтиком, так і впертим песимістом.

Після завершення процесу формування характеру темперамент поступово перестає бути формою прояву особистості. Він стає, швидше, мірилом швидкості перебігу психічних процесів. Тому дорослу людину важко оцінювати лише з позиції особливостей темпераменту. У її характері вже є безліч інших надбудов, які можуть як сперечатися з темпераментом, так і повністю придушувати його.

Спорт та характер

Спорт позитивно впливає на формування характеру дитини. Він допомагає виробити такі риси, як витривалість, старанність, вміння досягати результатів і не зневірятися в разі поразок.

Дуже важливо правильно обрати вид спорту. Орієнтуйтеся як на особливості характеру дитини, так і на мету, яку ви поставили. Наприклад, забіяку-індивідуаліста краще не віддавати на єдиноборства, а долучити до групових занять (футбол, баскетбол та ін.). Ці види спорту допоможуть йому усвідомити цінність командної гри та важливість управління емоціями.

Декілька порад щодо вибору виду спорту в залежності від характеру дитини:

Екстраверту підійдуть швидкісно-силові види спорту, плавання та біг на короткі дистанції, лижі, теніс, гімнастика, сноубординг.

Інтроверту будуть ближче циклічні види спорту (легка атлетика, плавання, велосипед, біг).

Дітям з лабільною психікою рекомендовані оздоровчі заняття без компонента змагання: йога, фітнес, плавання.

Астеніки знайдуть себе у видах спорту, пов'язаних з рухом: футбол, лижі, біг, спортивна ходьба, легка атлетика.

Гіпертимні діти (надактивні) виявлять себе в єдиноборствах (айкідо, карате, тхеквондо).

Для дітей з конформним характером, коли думка та настрій більшості мають визначальне значення, підійдуть будь-які командні види спорту змагання: футбол, волейбол, баскетбол, гандбол, хокей.

характер та темперамент дитини

Режим та характер

Розпорядок дня має значення для гармонійного розвитку дитини. Він допомагає упорядкувати ритм життя, виконувати всі заплановані справи без зайвої метушні.

Не варто забувати, що характер дитини починає формуватися від народження, тому привчати до режиму потрібно якомога раніше, і вже до 3-річного віку життя за розкладом стане гарною звичкою.

Їжа, сон, заняття, що розвивають, ігри, прогулянки, гігієнічні процедури — все це має відбуватися з певною регулярністю. Якщо не відходити від режиму, через деякий час ви помітите приємні зміни в характері дитини. Вона стане більше:

  • врівноваженою;
  • життєрадісною;
  • зібраною;
  • бадьорою;
  • зосередженою.

Поступово біоритми дитини підлаштуються під режим і ви забудете про ранкові істерики та роздратований плач після обіднього сну. Також зникне проблема відсутності апетиту.

При зміні звичного режиму через відвідування дитячого садка або школи відводьте кілька тижнів на адаптацію.

____________

Давньогрецькому філософу Геракліту належать такі слова: "Характер визначає долю людини". Така проста істина наводить на обґрунтовані роздуми про те, чи достатньо уваги ми приділяємо аналізу дитячого характеру? Адже якщо від цього і справді залежить їхнє подальше життя, то варто більше дізнатися, що саме і яким чином на нього впливає. Сподіваємось, наша стаття допомогла вам відповісти на ці запитання.

Понравилась статья? Поделитесь в социальных сетях