Дружба між батьками та дітьми відповідає парадигмі ліберального виховання. Вона має на увазі близькі, довірчі стосунки, взаємну повагу, допомогу та підтримку. Якщо ви поставили собі за мету стати дитині другом, робіть це правильно, тому що в даному форматі є як і безумовні переваги, так і деякі недоліки. Читайте статтю і дізнайтеся, як стати дитині другом, залишаючись її батьком.
Думка батьків: дружба з дитиною — це гарно
Пам'ятаючи себе у дитинстві, ми намагаємося уникнути помилок, яких припускалися наші батьки. І мова необов'язково про дитячі травми та глобальні сімейні проблеми. Це можуть бути навіть дрібниці, які міцно застрягли у пам'яті, і ми не хочемо їхнього повторення в житті наших дітей.
Наприклад, якщо батьки не зважали на думку дитини та купували їй одяг/взуття на свій розсуд, то в дорослому житті вони постараються, щоб їх діти не відчували досади від речей, які їм не подобаються.
Варто враховувати й умови життя під час нашого дитинства. Більшість батьків були змушені багато і важко працювати, щоб забезпечити сім'ю всім необхідним. І на участь у житті дітей, на спільні розваги та довірчі бесіди залишалося не так багато часу. Нині багато в чому ситуація змінилася, і ми, сучасні батьки, намагаємось більше приділяти уваги своїм чадам, проводити з ними дозвілля, робити його різноманітним та цікавим.
Ми вважаємо, що саме дружба з дитиною — запорука виховання повноцінної та здорової особистості, яка зростає в атмосфері кохання, взаємної поваги та рівноправності.
Думка психолога: не потрібно дружити зі своїми дітьми
Напевно, така позиція може здивувати когось. Але подивимося на суть дружби. Це горизонтальні стосунки, коли я дорівнюю другові, а друг дорівнює мені. Але ж батько має бути кимось більше, ніж друг. Друзі не повинні захищати, забезпечувати, дбати про дитину. Вони не завжди можуть правильно розібратися в ситуації та надати допомогу. Вони не відчувають всю повноту відповідальності за життя, здоров'я, розвиток та виховання людини. Все це обов'язки батьків.
З ними стосунки мають вибудовуватися вертикально. Тому, що з досвіду доросла людина може зробити для дитини незрівнянно більше. На них можна покластися у важкій ситуації, вони знають і вміють розв'язувати проблеми, які неминуче виникають у процесі дорослішання дитини. У таких відносинах питання як стати другом своїй дитині не зовсім доречне.
Виходить, що відносини «дитина + батьки» набагато глибші, ніж «дитина + друг». Але це не означає, що одне не може містити інше. Ми можемо бути в якомусь сенсі дружні з дітьми, але з позиції розуміння істинного сенсу цього формату взаємин.
Що таке дружба? Що лежить у її основі? Найпростішу та найшвидшу відповідь ви отримаєте, проаналізувавши стосунки зі своїми друзями.
✓ Кому ви довіряєте?
✓ Кому розповідаєте про свої проблеми та прислухаєтеся до порад?
✓ Кого боїтеся образити та хочете порадувати?
Напевно, у вас в оточенні є як мінімум одна така людина. Якщо ви відчуваєте такі почуття до нього, то просто подивіться, на чому вони ґрунтуються. Згадайте, як до вас ставиться ця близька людина? Чим вона заслужила вашу довіру та щиру дружбу?
Напевно, вона підтримувала вас у скрутній ситуації, не критикувала, вислуховувала, радила, надавала посильну допомогу. Вона завжди поруч, коли потрібна. З нею цікаво спілкуватися, проводити час тощо.
Те саме ви можете робити стосовно своєї дитини. Вчиняйте з нею так, як робить з вами ваш найближчий друг. І тоді ваші взаємини вийдуть на новий рівень — набагато вищий, ніж просто дружба, бо в їхній основі будуть не лише дружні почуття, а й любов, відповідальність, духовна та соціальна близькість рідних людей.
Виховання в дусі взаємної поваги
Повага лежить в основі дружніх стосунків. Ми не замислюємось над тим, чи варто поважати наших друзів. Ця опція є стандарт. Ми підбираємо слова у спілкуванні, стримуємо свої реакції, цікавимося думкою друга. Нам важливо, щоб друг не подумав про нас погано.
А щодо дітей, як правило, все навпаки. Багато батьків вважають, що дитина — це безправна істота, вона повинна підкорятися, її думка нічого не вирішує, на неї можна прикрикнути, а іноді й вдарити по попі, якщо завинила. Можна звернути увагу на її недоліки та відмахуватися від дитячих проблем, які здаються незначними. Чи довго існує дружба між дорослими людьми при такому відношенні один до одного? Лічені дні.
Тому взаємна повага має стати для вас пріоритетом у вихованні дитини. Це зовсім не означає, що тепер ви займатиметеся потуранням і будете закривати очі на його провини. Змінити варто лише свою реакцію.
Розглянемо приклад: дитина розбила вазу. Перша ваша реакція — накричати на неї, обізвати недотепою та відправити в кут. Але постарайтеся уявити, якби вазу розбив ваш близький друг. Що б ви зробили? Напевно, ви трохи засмутилися б, але розуміли, що він це зробив не навмисно. І, швидше за все, махнули б рукою і сказали "на щастя", правда?
Вчиняйте так само і до своєї дитини. З тією різницею, що їй потрібно пояснити, що сталося, і розповісти про свої почуття. Якщо дорослий друг через життєвий досвід і так розуміє, що його помилка вас засмутила, то дітям потрібно терпляче роз'яснити наслідки того, що сталося.
Приблизно так: "Я дуже засмучена, що розбита моя улюблена ваза. Але я розумію, що ти зробив це не навмисно, тому не ображаюся на тебе. Будь ласка, наступного разу будь акуратнішим, не бігай коридором так швидко".
Уміння контролювати свої емоції та висловлювати почуття у простій, зрозумілій та необразливій для дитини формі відповідає принципам емоційного виховання. Ця система ґрунтується на ранньому розвитку емоційного інтелекту — здатності зчитувати емоції, наміри та мотиви інших людей. Її особливості добре описані в книзі «Випробування дитиною» (Дж. Готтман та Дж. Шварц-Готтман):
«… Емоційне виховання не означає відсутності дисципліни. Насправді коли ви емоційно близькі зі своїми дітьми, ви більше в них вкладаєте, а отже можете на них мати більший вплив. Ваше становище дозволяє вам бути суворим».
Йдеться про те, що враховувати та поважати емоції своєї дитини — не означає попускати її витівки та відверте шкідництво. Ви можете бути суворим, вимогливим батьком, але дитина повинна розуміти вашу мотивацію і знати, що це лише реакція на провину, а не ваше ставлення до неї самої.
Концепцію виховання на кшталт взаємної поваги описував відомий польський педагог Януш Корчак:
«Дитина – це самостійна, окрема особистість. Це не майбутня людина, як заведено вважати дорослими. Дитина проживає повноцінне життя на будь-якому етапі свого дорослішання, тому до неї потрібно ставитися як до рівного».
Якщо ви хочете, щоб ваші діти боялися засмутити вас — намагайтеся не засмучувати їх самі. Якщо ви хочете, щоб їм була важлива ваша думка — цікавтеся їхньою думкою насамперед. Якщо розраховуєте на довіру — виявляйте її самі.
Чек-лист для батьків
Близькі, довірчі, поважні стосунки батьків із дітьми – це рух назустріч один одному. Ви робите крок — дитина робить крок у відповідь. І чим більше таких кроків ви зробите протягом життя, тим коротшою буде дистанція між вами.
На допомогу батькам — чек-лист для перевірки відповідності вашого ставлення до дитини принципам виховання в дусі взаємної поваги.
Перевірте себе за кожним пунктом:
- Ми багато часу проводимо з дитиною. Щось робимо по будинку, займаємось творчістю, гуляємо, розважаємось. Мене не напружують ці заняття, я підходжу до них з ентузіазмом та інтересом.
- Я підтримую свою дитину у скрутній ситуації. Ніколи не вичитую її в присутності сторонніх, не дозволяю ображати іншим людям/дітям.
- З будь-якою проблемою моя дитина може звернутися до мене. І я зроблю все, щоб допомогти їй.
- Люблю хвалити та заохочувати дитину навіть за дрібні здобутки. Пишаюся нею.
- Ніколи не нав'язую допомогу. Пропоную, але не наполягаю на своєму втручанні у ситуацію.
- Я поважаю бажання і думку своєї дитини, не змушую її підкорятися своїй волі. А якщо її вибір у чомусь небажаний — терпляче й докладно пояснюю, чому так не варто робити.
- Контролюю себе навіть у складних обставинах. Стримуюсь, не кричу, не застосовую фізичне покарання, бо мої аргументи та методи переконання є більш ефективними.
*****
Біблійна істина свідчить: «Вчини з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою». Бажаєте дружніх, довірчих та близьких стосунків зі своїми дітьми? Почніть насамперед із себе. Будьте ініціатором і подавайте гарний приклад, і діти обов'язково дадуть вам таку ж відповідь.
